- слідчий
- -а, -е.1) Стос. до слідства, слідчого. || Який здійснює слідство. || Признач. для ведення слідства.••
Слі́дчий експериме́нт — слідча дія, яка полягає у перевірці дослідним шляхом у спеціально створених умовах можливості сприйняття яких-небудь об'єктів, процесів, явищ і т. ін.
Слі́дчі ді́ї — у праві – дії зі збирання та перевірки доказів, що здійснюються слідчим, органом дізнання, прокурором, судом у встановленому законом порядку.
Слі́дчі о́ргани — органи, які ведуть попереднє розслідування обставин, пов'язаних із злочином.
2) у знач. ім. слі́дчий, -чого, ч. Службова особа, яка здійснює слідство.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.